447. Не надумана, мною не зречена...

  Не надумана мною, не зрЕчена.
  Так чому ж ті похмурії дні...
  Ти ж моєю бути нарЕчена...
  А тепер те все наче вві сні.

  Вже бродив з опівнОчі до ранку
  хміль любові по ранній весні.
  Ми блукали удвох до світанку,
  ти належала тільки мені.

  Віддавав під твій стан свої руки,
  я тобі своє серце віддав.
  Ненавистливі тіні розлуки
  розблукались по інших світах.

  І схилилось до обрію сонце
  та відринуло світ від землі,
  а твоє мерехтливе віконце,
  наче промінь у чорній імлі.

  Я до світу віконця стежину
  через серце своє прокладав
  і душою до неї прилинув...
  Та розлуку нам хтось нагадав.

  На душі - смак гіркОго полину...
  Те, що враз розповів, все дарма.
  Вже немає тієї хатини
  і кохання того вже нема.

  Замість нього  над світом - пітьма.

 

 


Рецензии
Ой, жаль,жаль..
Не по малу....
Любыв дивчину з малу,
любыв дивчину з малу...
Любыв...тай не взяв..
-----------------------------------
Простите - нет у меня украинского шрифта, но вы наверное узнали старинную казачью песню.Ваш стих напомнил мне колыскови спивы батька...
с ув.

Глафира-3   09.12.2013 23:49     Заявить о нарушении
Конечно помню. Эта песня ещё из моего детства, родители пели. А написана кем-то видимо гораздо раньше, вот жаль автор неизвестен. Песня-то в ранге народной. Спасибо Вам, Глафира. С ув.

Игорь Ярин   10.12.2013 08:50   Заявить о нарушении
А я была уверена, что это народная песня.
я её всю помню...

Глафира-3   10.12.2013 23:02   Заявить о нарушении
Может и так.

Игорь Ярин   11.12.2013 09:49   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.