Найбільша моя розрада - кава,
Запашна й терпка омана,
Ніжна й п'янка зваба,
Тонка ароматна влада...
Тільки торкнуся до неї губами,
Опиняюся в полоні її теплоти,
Нею лікую свої душевні рани,
І віддаю нею свої борги...
Дивна річ -кава, вночі,
Без неї сумні мої вірші,
І мене не зігріває тепло печі,
Коли на дворі ідуть холодні дощі.
Домівка наповнилася ароматом казки,
Коли рука торкнулася кавової чашки,
І душа засвітилася від Божої ласки,
Коли я заспівала Різдвяні колядки.
Зимова фієрія навкруги літає,
А святкова зіронька на небі сіяє,
Запашна кютя кличе до хати,
Разом із сімєю Різдво святкувати.
Ось і ми за столом співаєм,
Дитятко Ісусика, прославляєм,
Коли за вікном хурделиця літає,
Моє серце кава звеселяє...
Р1здвяна кава... 02. 12. 13. р. Б
© Copyright: Оксана Олейник Львов, 2013
Свидетельство о публикации №113120201741
Свидетельство о публикации №113120201741
Рецензии