"Захар, ты яд, а не человек!.."(с)
Ти вже не людина. Ти витончена отрута.
Серцевого захисту позачерговий збій.
У венах чорнильне космосу каламуття.
Та я не боюся зневіритись у тобі.
Натхнення останні викреши зграбні іскри
З сирої душі, що прагне температур.
Розжарених слів б’ють хаотичні вістря
Поміж рядками внутрішніх партитур.
Не знаючи нот, наспівую а капела
Завчасно відомий, вимушений фінал:
Різдво відійде, зів’яне його омела,
А з нею такий намріяний ідеал
Зникне у скрині, іно на ключ скрипковий
Замкненій та захованій поміж книг.
Ти не людина – ранковий туман бузковий
У першогрудневих келихах крижаних.
1-2 грудня 2013
Ти вже не людина...
© Copyright: Ульяна Кривохатько, 2013
Свидетельство о публикации №113120201439
Свидетельство о публикации №113120201439
Рецензии