Шепочуть губи знов твоє ім'я
у гомінкої осені в полоні,
моя душа простує навмання
і сипле листя на твої долоні.
Зведи свій погляд до яскравих віт,
де гасне вечір, мов осінні шати,
і ти побачиш весь безмежний світ,
що мрію я тобі подарувати.
Красноголосим шелестом слова
злітають з уст у далеч різнобарвну...
Вже не збагну, де сон, а де ява,
настільки ти в моїй уяві гарна.
Ти в мо й уявi
© Copyright: Маслов Владимир, 2013
Свидетельство о публикации №113120104746
Свидетельство о публикации №113120104746
Рецензии
