Бесы
Слова А. Пушкина, перевод на
северский язык П. Безъязычного.
Крутя снег, имглятца хмары.
Месяц - тольки шо видать.
У снягу вихая мары -
Нячяго нам ня спазнать.
Еду я у чистам полю,
Толькя звоник – дзинь-дзилинь,
Дак страхотна паняволя
Миж няведамых далин!
«Эй, хадись, ямщик!» «Ня хочють!
Знов палоззя затягло!».
Вихар залипая вочи,
Снегам шлях пирямяло.
Хать стрильляй, слядов ня видна.
Збились мы, та й шо рабить?
Бачиш - бес нас водя, быдла,
Будя й даля ён крутить!
Паглядися, скрозь ён грая -
Разгулялась чяртавня.
Вось, таперь у яр штурляя
Ён здчялага каня!
Вось - вярстою нябувалай
Ён стырчить пярёд имной,
Маланьнёй якойся малай,
Блысня у имгле пустой.
Нося хмары ветяр злючяй,
Месяц – толькя шо видать!
Светя ён на снег лятючяй.
Ничяго нам ня спазнать!
Сил няма крутитца боля.
Та й званочяк шось замовк.
Кони стали. Шо у полю?
Вовк пужая, чи пянёк?
Вихарь злитца, вихарь плачя.
Кони сторашка храпять.
Бутцам хтось далечя скачя,
Вочи у имгле гарять.
Кони бечь изнов знялися,
Толькя звоник – дзинь-дзинь-дзинь,
Бачю – духи разайшлися
Миж бялеючих далин!
Та й бясконца, та й бязрядна,
У якойся новай гре
Закрутились бесы разна
Бутцам лист у наябре!
Колькя йих? Куды ганяють,
Серцу жалю дадають?
Чи рагатага хавають?
Ведьму замуж выдають?
Нося хмары ветяр злючяй.
Месяц – толькя ба миргать!
Светя ён на снег лятючяй.
Нячяго нам ни спазнать!
Ройла бесав закрутилась
У бязмежнай вышыне,
У вищянню захадилась -
Толькя серца рвуть имне!
Свидетельство о публикации №113120104629