Який вже день, та буря не вщухає,
Народ спішить на площу звідусіль.
Ідуть й не знають, що на них чекає,
Та їм не піднесуть там хліб і сіль.
Народ стоїть і в сніг, і в дощ, і в холод,
Стоять і мерзнуть ради всіх людей.
Крім холоду, ще й дошкуляє голод,
Але ж обстоюють майбутнє всіх дітей.
Стоять усі з надією на краще,
Думки плекають про турботу за людей,
Але стояти щораз важче й важче...
Стоїть народ тут з різних областей.
Стоять і моляться, щоб влада їх почула,
Стоять із вірою у краще майбуття –
Щоб обіцянок влада не забула
Й не виживати щоб – за кращеє життя.
Юрма людей помітно все зростає –
Лишають дім, прямують на майдан.
Обурення й зневіра не вщухає,
Панує в Україні балаган.
Хочуть почути... – та не просто чути,
Що зроблять так, щоб стало краще жить...
Не на майдані – вдома хочуть бути...
Але всі тут, бо їх душа болить.
29.11.2013
Буря не вщуха...
© Copyright: Клавдия Дмитрив, 2013
Свидетельство о публикации №113113000662
Свидетельство о публикации №113113000662
Рецензии