***

Прибув вже потяг , і нарешті, в обіймах знову я у тебе,
Навколо вулиці і люди, і найпросторіше з всіх небо.
Кав’ярні скрізь, гаряча кава чекає вже давно на мене,
До неї штрудель з шоколадом дарує посмішку натхненну.
Дівчата з квітами на площі, де вже давно стоїть Шевченко,
Він є натхненням багатьох, у том числі Ліни Костенко.
Усе в тобі я так люблю: маленькі вулиці, доріжки,
Книгарні, де завжди беру улюблені для себе книжки.
Театр оперний стоїть і прикрашає славне місто,
А поряд з ним іду і я,тримаючи в руках намисто.
Чарують і старинні замки, де все пропахло давниною,
І щиро дякую, мій Львів, за те,  що вчиш бути собою.
Та більш за все, мрійливе місто, в тобі ціную мову я,
Бо щирість львівського народу, дарує спрагу до життя.
Всі люди – це одна держава, і мова рідна в нас одна,
Змінилась за віки чимало, і зараз трошечки чудна.
Це мова щирості моєї, вона найкраща в світі є,
Ти, Львів, не змінюйся ніколи, нехай в тобі вона живе.