Сонет 145 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


145

Із вуст коханої незвично грубо
«Ненавиджу» шугнуло, наче птах.
Мені було те, як цілунок згубний.
Помітивши печаль в моїх очах,

Вона умить змінила гнів на милість
І знову ніжні звуки полились,
В яких я чув і відданість, і щирість,
Й нового привітання світлу мисль.

«Ненавиджу» закінчила додатком,
Що коштує усіх магічних чар;
Так темна ніч за мить перед світанком
Злим духом з неба падає в Тартар.

«Ненавиджу, та не тебе!» - сказала
І з ніжністю мене поцілувала.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

145

Ті губи, що зробила власна рука Кохання,
Видихнули звук, що прорікав: «Я ненавиджу»,
Мені, тому, хто тужив за нею;
Але коли вона побачила мій печальний стан,
Одразу ж у її серце прийшло милосердя,
Сварячи той язик, котрий, завжди будучи милим,
Був використаний для того, щоб оголосити ніжний вирок,
І навчила його так вітатися по-новому:
Фразу «Я ненавиджу» вона змінила за допомогою закінчення,
Що прослідувало за ним, як тендітний день
Приходить за ніччю, котра, немов злий дух,
З небес мчить у пекло.
Фразу «Я ненавиджу» вона відділила від ненависті
І врятувала моє життя, сказавши: «не тебе».



№ 145
Those lips that Love's own hand did make,
Breathed forth the sound that said 'I hate',
To me that languished for her sake:
But when she saw my woeful state,
Straight in her heart did mercy come,
Chiding that tongue that ever sweet,
Was used in giving gentle doom:
And taught it thus anew to greet:
'I hate' she altered with an end,
That followed it as gentle day,
Doth follow night who like a fiend
From heaven to hell is flown away.
'I hate', from hate away she threw,
And saved my life saying 'not you'.