Сонет 141 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


141

Мій зір не зачарований тобою -
Являєш ти розбещену красу.
А серцем сліпо, віддано, з любов’ю,
Наперекір очам, тебе несу.

Для слуху голос твій не є приємним;
Твій аромат, цілунки, дотик рук
Не збуджують в мені вогонь блаженний
Для свята ніжних таємничих злук.    

Ні п’ять чуттів, ні розум мій недремний
Не можуть серцю ясно довести,
Що є воно твоїм рабом смиренним,
І хрест слуги я змушений нести.

Все ж благом є моїм чума кохання,
Бо ти мій гріх, і суд, і покарання.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


141

Слово честі, я не кохаю тебе своїми очима,
Оскільки вони помічають у тобі тисячі недоліків,
Але моє серце кохає те, що вони зневажають,
Воно, наперекір очам, раде бути засліпленим коханням.
Мої вуха не раді звучанню твого голосу,
А моє ніжне відчуття не схильне до твоїх низьких дотиків,
Ані смак, ані запах не бажають бути запрошеними
На будь-яке чуттєве свято з тобою наодинці.
Але ані мої п’ять розумових здібностей, ані п’ять чуттів не можуть
Переконати одне нерозумне серце не служити тобі,
Тій, яка залишає безвладним образ чоловіка,
Рабом та жалюгідним прислужником твого гордовитого серця.
В своїй чумі я вважаю за свій здобуток тільки те,
Що вона змушує мене грішити і призначає мені покарання.


№ 141
In faith I do not love thee with mine eyes,
For they in thee a thousand errors note,
But 'tis my heart that loves what they despise,
Who in despite of view is pleased to dote.
Nor are mine cars with thy tongue's tune delighted,
Nor tender feeling to base touches prone,
Nor taste, nor smell, desire to be invited
To any sensual feast with thee alone:
But my five wits, nor my five senses can
Dissuade one foolish heart from serving thee,
Who leaves unswayed the likeness of a man,
Thy proud heart's slave and vassal wretch to be:
Only my plague thus far I count my gain,
That she that makes me sin, awards me pain.