Сонет 137 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


137

Сліпа Любов душі наперекір
Світ видимий і знаний викривляє,
І через те затьмарений мій зір
Брудне і чисте вже не розрізняє.

До гавані прикуто погляд мій,
Де іншим ти очам даєш притулок.
Покинути не в силах берег твій,
Хоч серцю вкрай немилий почастунок.

Як може серце вуличний кабак
Сприймати, наче закуток у саді?
Як можуть очі помилятись так,
Щоб відданість розгледіти у зраді?

Для серця, для очей і для ума
Сліпа Любов - оманлива чума.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

137

Ти сліпий дурень, Кохання, що ж ти робиш з моїми очима
Такого, що вони дивляться, проте не бачать того, що бачать?
Вони знають, що таке краса, бачать, де вона,
Однак те, що є найкращим, видається найгіршим.
Якщо очам, зіпсованим занадто упередженими поглядами,
Присуджено долею пришвартуватися у тій бухті, де проїжджають усі чоловіки,
Тоді чому з невірності очей ти викувала гаки,
До яких прив’язаний здоровий глузд мого серця?
Чому моє серце має вважати окремою ділянкою те,
Що, як воно знає, і так є доступним усьому світові?
Або чому мої очі, бачачи це, кажуть, що цього нема,
З метою прикрити прекрасною вірністю таке огидне обличчя?
У речах насправді вірних, моє серце та очі помилялися,
І тепер їх передано цій оманливій чумі.


№ 137
Thou blind fool Love, what dost thou to mine eyes,
That they behold and see not what they see?
They know what beauty is, see where it lies,
Yet what the best is, take the worst to be.
If eyes corrupt by over-partial looks,
Be anchored in the bay where all men ride,
Why of eyes' falsehood hast thou forged hooks,
Whereto the judgment of my heart is tied?
Why should my heart think that a several plot,
Which my heart knows the wide world's common place?
Or mine eyes seeing this, say this is not
To put fair truth upon so foul a face?
In things right true my heart and eyes have erred,
And to this false plague are they now transferred.