Мріє, мріє моя, що ж ти впала?
Крильця стерла? Вставай, та лети!
Де ж надія? Чи осінь приспала?
Чи втомилась, сердега, цвісти?
Отакеє-то в світі кохання -
ні втекти, ні здогнати, і зась
заслужити його - невблаганне...
В білі шати природа вдяглась,
вже у п'ятую зиму вступаю
з таїною тією в душі...
Дні чекання у вирій злітають,
та по дням тим не буду тужить -
я ж із ними до тебе летіла...
Най хоч крила до крові зітру,
та без тебе і жити не сила,
мерзне серце на зимнім вітру...
______________
Фото из интернета.
Нi втекти, нi здогнати...
© Copyright: Светлана Сватовчанская, 2013
Свидетельство о публикации №113112909660
Свидетельство о публикации №113112909660
Рецензии