Скільки сліз мною виплакано,
Скільки слів в думках вимовлено...
А ти-то близький,то далекий,
То рідний,то чужий...
Не та душа,і ми-не ті,
Коли кохання прошене,
І не піддамсь своїй меті,
не буде більш запрошення.
Пройти усім нам через втрати:
Життя готує в світ,
Воно не тільки мед,знаєш ти,
Зробити щось-подумать слід.
Хотіла б не носить печалі,
Піти в невідомо далекі далі,
Аби забути образ твій
І не шептати подумки:"Ти-мій..."
А розум все мовчить,
А хвиля моря б"є,
А серце чує лиш одне:
"І це-мине,і це-мине..."
І знаю я,що ти далеко,але є.
А в душ -печаль...
© Copyright: Галина Прыймак, 2013
Свидетельство о публикации №113112907656
Свидетельство о публикации №113112907656
Рецензии
