Босими ногами по по мокрому небу,
Краплини по сконях і в серці дощить.
Скажи мені, серце, куди мені треба?
У зорях в калюжах застрягла на мить.
Я падаю в хмари. Примарна надія.
І сонця не видно, все більше мрячить.
Куди мені треба, навіщо, до кого?
Скажи мені, серце. Мовчить-стугонить.
Між світом й НЕсвітом, Між прОйденним й справжнім
Між чистим і брудним спинилась на мить.
Куди мені треба. Сказати несила.
В коханні забулась. Розірвано нить.
Від тебе до тебе. Від сліз до любові.
Від серця до мозку і знову вперед.
Себе я втрачаю. Тебе не знаходжу.
Зосталось блукати. І нести свій хрест.
По хмарах босоніж. Вони розійшлися.
І сотнями сонець зблиснула земля.
Десятки доріг. Тисячі перехожих.
У кожного нить незбагненно своя.
2013
босими ногами по мокрому небу
© Copyright: Алицита Рибера, 2013
Свидетельство о публикации №113112900434
Свидетельство о публикации №113112900434
Рецензии