Хіба кохання може ще гучнішим
Роздатись гуркітом крізь притиски зими,
Ніж скрегіт серця і биття частіше
Об любої природи жернови?
У лихолітті несчисленні грати,
З тобою ж - воля й правди серебро,
Не хочу із тобою я ламати
Те, що недавно в серці проросло.
Лишень зорею зійдеться уночі
Твій стан, твій погляд, усмішка сумна,
Вони такі навічні і дівочі,
А ти така у мене є одна,
Як тая зоре, що веде морями,
Як янгол снів забувшихся моїх,
Багаття як, що здійнялось між нами,
Яке в душі я добре уберіг.
Розправ же крила - нічого то спати,
Тобі літати, світчати пора!
А нам з тобою - вже пора кохати,
Бо закінчилась ця нестримна гра.
Створив тебе у сердці із любові,
Для мене ти - поклон і каяття.
З тобою буду із одної крові.
І так мені наказує життя!
Х ба кохання може ще гучн шим
© Copyright: Олег Очеретяный, 2013
Свидетельство о публикации №113112901769
Свидетельство о публикации №113112901769
Рецензии