Цурiко укр

Цуріко (уривок)
Була переконана, що суп Харчо слід готувати саме три години, з часниково-горіховою заправкою, соусом Ткемалі, бажано, наспівуючи «Тбілісо»… інакше буде не чесно… інакше не вдасться передати сутність, чи то зміст… Коротше, ой навіжена ж була дівка…
Соня Цуркан… У дворі її називали не інакше як Цуріко… Гасала між бібліотекою та інститутом у своїй довжелезній спідниці… неодмінно супроводжувана зграєю годованих нею  бродячих псяюк… як вихор… як буревій… Була затятою і невгамовною… Вірила в різні дива з такою несамовитою впертістю… так беззастережно, що аж заздрили… А вона пускала в отой світ усіх… Так необережно… 
Йому теж кинулась на шию ледь не з розгону… довго не розмірковуючи про наслідки, сповнена… та чого там тільки не сповнена… хай би хто наважився розібратись… Схаменутись не мала вже часу, а головне знала, що саме так і має бути, що от саме ВІН… вперто й затято… не роздумуючи і не сумніваючись… вручила своє неспокійне серце йому… ледь не силоміць… гаряче, мов жерло вулкана, настіж відкрите… Той злякався, мало не впустив… Не встиг навіть второпати, що ж це відбувається… нащо йому така небезпечна річ, що з нею робити, за що така підстава, чи то пак, милість божа, як із тим усім розхрістатись, та й узагалі, чому саме він… Он же ж повно там бродить їх без діла…
Але така вже була… Мусила неодмінно вірити в те, що робить…
Була… Ти ж пам’ятаєш її. А де поділася? Та певно, що поділася. А де діваються люди, аж так розчаровані життям…

Молила бога, що хай вже стане татом… така ж він людина… Ну, бог зглянувся, і він став, поки та вправлялася в молитвах, … але ж вона не стала матір’ю…
Що часом теж трапляється поміж людей.
Відтоді їй згіркло все… саме життя згіркло…

То ти справді не пам’ятаєш нічого?
Нічого… відказала, вдивляючись глибокими як прірва очима…
Жінка без минулого