Лихая доля звела нас з тобою,
Немов маля захоплене грою,
Падаю в прірву безмежності тої.
Початок роману ,де буду героєм
Щирість думок і ось ми віч-на-віч,
Здався в полон,залишився на ніч.
Поринув у барви незнаного світу,
Що надто близький,та ще не відкритий.
Відверті розмови,оголені думки,
Сьогодні прикинусь твоїм подарунком .
Затьмарений розум двох божевільних,
Натхненних до дій забаганок постільних,
Обійми,пекельний жар поцілунків
Зрушили скелю дружніх стосунків.
Тримала дистанцію довгії роки,
Що змусило тебе пришвидшити кроки.
Нестерпна жага подолати спокусу,
Розбавити сталість життя землетрусом.
Не складений іспит,важкі запитання,
Нам слід довести теорему кохання.
Хто ми для кожного друзі,коханці?
Ким одне одному будемо вранці ?
В дружби до кохання
© Copyright: Коба Дмитрий, 2013
Свидетельство о публикации №113112807929
Свидетельство о публикации №113112807929
Рецензии