І місяць вповні
І місяць вповні те побачення беріг…
І хмари сиві – долом вайлувато…
А гілка клена – порухом легким.
Ні крикнути, ні імені назвати…
Він – до нестями притискав її,
Бо знав, що те побачення останнє…
Вона уже не чула солов’їв,
Лиш ритми серця – хвилями кохання…
-Не їдь, не залишай мене саму!
Без тебе кволим пагоном зів ’яну…
Душа без тебе упаде в пітьму…
-Не можу, зіронька моя кохана…
Палких цілунків, і гарячих сліз,
І обіцянок – поглинулось море…
Далекий потяг стукотом коліс,
Як карбами – словами приговору.
И полный месяц... укр
© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2013
Свидетельство о публикации №113112805395
Свидетельство о публикации №113112805395
Рецензии