Я стою одна, хоча поряд люди,
І у очах, самота, бо я дивлюся в нікуди,
У голові моїй снують сотні думок,
Що вганяють серце моє, у шок...
Але я не прагну чужої уваги,
І тих слів, що не мають жодної ваги,
Я ж усмішку на вуста накладу,
І потішку собі знайду...
Ось на вітрині крамниці,
Видніється перо птиці,
Я ж зайду у двері сміло,
І вдягну капелюха вміло...
Усміхнуся щиро продавчині,
І тій дівчині в хустині,
І піду по місту блукати,
Своє щастя іншим дарувати...
Капелюх. 28. 11. 13. р. Б
© Copyright: Оксана Олейник Львов, 2013
Свидетельство о публикации №113112804903
Свидетельство о публикации №113112804903
Рецензии