Ти знову відвернувся.
І потім знову кличеш душу,
У зраді звинувативши, кричиш,
Що є любов, яку впізнати мушу
За нею сліпо й пристрастно іти.
Ти відчуваєш: Я уже далеко.
Десь по дорогах-ритвинах бреду.
Проте зходжу сили зупинитись.
І в'язну в спогадах туманних на біду.
Щось пригадалось раптом.
Невблаганно. Такою ясністю пройнЯлися світи:
Я так вже йшла, колись десь між життями.
І кам'яніло заклинав знов ти.
Застрягла в тих відлуннях-відчуваннях
Стою, не знаючи куди, й навіщо поготів.
Скільки життів до нашого єднання?
Крізь сотні зрад? Безлічі шляхів.
2013
ти знову вiдвернувся
© Copyright: Алицита Рибера, 2013
Свидетельство о публикации №113112804405
Свидетельство о публикации №113112804405
Рецензии