Розлюбити можна

А знаєш, тебе можна замінити…
Я думала, не зможу, але ж ні!
Вже перестала тяжко я хворіти
Тобою, любий. Згасло це в мені.

Тепер у мене інший, я щаслива.
Тепер я знаю, що таке «Любов»,
Я знаю як то виростають крила
За спиною від щастя у обох.

Просиш пробачення… Не треба.
Це зайве, любий, зайве, зрозумій.
Я з ним немов злітаю аж до неба,
Ти допоміг мені у здійсненні всіх мрій.

Відтоді як пішов ти все змінилось -
Змінилась я, змінився ти, змінився світ.
Спочатку я немов би провалилась
В безодню, в пекло, не залишивши і слід.

Жила я довго болісним минулим,
Все думала: «За що мені? За що?»…
Я жити не хотіла й майже геть  забула
Як то чомусь радіти… Ну хоча б дощу,

Чи сонцю вранішньому, райдузі, чи квітам,
Чи любощам, морозиву, кіно…
Мені хотілось щезнути навіки
Стрибнувши у нікуди крізь вікно!

Та тут з’явився він, мій принц,
Моє нове, моє палке кохання.
Ми разом з ним лежали горілиць
В траві і мріяли до самого світання.

Він саме той з ким я пройду життя,
З ким вип’ю чашу горестей і щастя,
З тим, хто вдихнув в мене життя,
Коли бажання жити зовсім згасло.

Спасибі, любий, що тоді пішов.
За гіркий досвід цей тобі спасибі.
Шкода, що й досі ти не охолов,
Та залишатися уже не сила.

Прости мені цю холодність мою,
Але не треба дружніх поцілунків.
Ти пізно пригадав любов мою…
Не варт нам зводити рахунків.

Прощай навіки! Більше не скажу
Тобі ні слова я на цьому світі.
Щасти тобі, а я уже біжу
З коханим... в інший світ, у розмаїття…