Готується осінь в дорогу.
Останні летять журавлі.
І небо, ясне, волошкове,
Вклоняється славній землі.
О, скільки ти горя стерпіла!
О, скільки насильства знесла!
О ні, не забуть, як гриміла,
Проклятая, чорна війна!
Вкраїно, ти все пам*ятаєш -
Злий голод, розруху страшну.
Ще й досі, ти не розквітаєш -
Чому, моя ненько, чому?
Невже, такий грішний народ твій,
Щоб, в наймах, батрачить повік...
Нічим і ніяк не захищений,
Вкраїнський, простий чоловік.
Чому, моя ненько, чому?
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2013
Свидетельство о публикации №113112707398
Свидетельство о публикации №113112707398
Рецензии