Та, что прогонит дождь... укр

Ирина Бондарь Левобережная
Та, що дощ прожене...


Я назустріч ішла тобі,
               що так любить дощ.
Зігрівала, веселі іскри в очах плекала…
І в хатині,
        й в безмежному просторі  сивих площ,
Все смішила,
        розраджувала теплом,
                і звала
В височінь, де небесних основ – ключі,
В далечінь, що в минулім радістю озоветься.
Ясні зорі в вінки заквітчувала вночі,
Дарувала вогонь, викрешуючи із серця…
Та байдужий ти до дарунків, до слів моїх…
Не торкає сонячний промінь твого захмар’я.
Ти змирився з усім.
               Зачаївся.
                Заснув.
                Застиг.
І в твій світ дощовий ступати мені – намарно…
Ти осінній. А я – осяйна весна.
                Не займай,
Не руш мене холодком туманним…
Та колись
            ти воскреснеш сам. 
                Прощай!
Хай прийде ВОНА.
            Та, що дощ прожене
Всесильним своїм коханням.


© Copyright: Ирина Бондарь Левобережная, 2013
Свидетельство о публикации №113112706758
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Ирина Бондарь Левобережная
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Ирина Бондарь Левобережная