Квітками їй волосся прикрашав,
Намистом ніжно шию обіймав.
В очах тонув, їх глибочинь пізнав.
Лише за крила сподівання не піймав.
Вона як простір для зірок — безмежна,
І лине музикою мелодично.
Він розчиняється в її устах необережно,
Вона для нього нереально еротична...
Думками він своїми мандрував,
У них він бачив поцілунки.
Квітками їй волосся прикрашав,
Піддавшись розіграшу фатуму чаклунки.
Квiти у волоссi
© Copyright: Светлана Осмоловская, 2013
Свидетельство о публикации №113112611408
Свидетельство о публикации №113112611408
Рецензии