Моя хата вже не з краю, Україну я кохаю
Встань з колін і подивися, до чого ми дожилися
Розлетілися по світу, сини дочки наші
Бо панують в милім краї вороженьки ваші
Ще не вмерла Україна, тихо помирає
А роса, як те є горе, очі виїдає
І забули українці, що козацького роду
Волю з правдою украли, як кожух в негоду
Ти проснися Україно у лиху годину
Щоб свободу не забрали, як лихвар данину
Годі братья- українці нам усім мовчати
Та панів тих кровопивців,гнати з ВЛАДИ гнати
Моя хата вже не з краю
© Copyright: Анатолий Крепак, 2013
Свидетельство о публикации №113112507729
Свидетельство о публикации №113112507729
Рецензии