Знову осінь змалювала,
Жовтим кольором, в душі.
Тебе, матінко, згадала -
Образ милий, у тиші.
Твої руки працьовиті,
Твою лагідність, любов.
Ті щасливі дні і миті,
Те дитинство, в казці мов.
Очі чесні, бескорисні,
Серце добре, золоте,
Що надав тобі Всевишній -
Найчистіше, найсвяте!
Як за дітьми клопоталась,
Як себе не берегла -
Все, що мала віддавала,
Яка щира, ти, була.
Як уміла пояснити -
Найцініший скарб - життя.
Як вмоляла : " Вчиться, діти! "
Як пішла у небуття...
Знову осiнь змалювала...
© Copyright: Раиса Андрейчук, 2013
Свидетельство о публикации №113112507294
Свидетельство о публикации №113112507294
Рецензии
Рая!
Чудовий, мудрий, ніжний вірш!!!
Бережи Вас Господь!
З теплом, Геннадій.
Геннадий Сивак 13.12.2013 01:20 • Заявить о нарушении
Чудовий, мудрий, ніжний вірш!!!
Бережи Вас Господь!
З теплом, Геннадій.
Геннадий Сивак 13.12.2013 01:20 • Заявить о нарушении
Дуже дякую Вам, Геннадіє. Хай Бог береже й Вас і всю родину. Успіхів у творчості! Добра й миру!
Раиса Андрейчук 13.12.2013 01:45 Заявить о нарушении
Раиса Андрейчук 13.12.2013 01:45 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.