Просто колисати дитя. О, ні! Ніяких візочків! Це треба робити руками!
Притиснути тіло його рідне до грудей, так щоб чути своє серце.
Співати йому пісень. Без слів, безкінечних, безпочаткових.
То мають бути просто звуки.
Знаєш, такі особливі. Нутряні. Потойбічні. В сенсі взяті з життя справжнього. По-справжньому вічні.
Просто колисати дитя. Повнитись щастям. Воно засинає. На твоїх руках, на твоїх грудях. Таке тепле, таке довірливе, таке духмяне. Волосся його золоте колише твій стишений подих.
Ціхо! Не розбуди! Не розтривож! Чуєш цей янгольський запах? Так пахнуть лиш діти, зачаті в коханні. Всесвіт їх напуває молоком Матері Світу.
Це велика втіха - просто колисати дитя.
Ціхо! Колисай! Навіть подумки колисай...
Про100 колисати дитя
© Copyright: Валео Лученко, 2013
Свидетельство о публикации №113112504668
Свидетельство о публикации №113112504668
Рецензии
Це просто радість буття, Валентине!
Особливо, коли бачиш свою дитину у великих, але неймовірно ніжних долонях батька, коли він мугика щось тихесенько, щось дійсно потойбічне...
Оце і є сенс життя - його продовження в дітях і онуках, в піснях і любові...
Дякую!
Соловей Заочник 09.02.2014 01:06 • Заявить о нарушении
Особливо, коли бачиш свою дитину у великих, але неймовірно ніжних долонях батька, коли він мугика щось тихесенько, щось дійсно потойбічне...
Оце і є сенс життя - його продовження в дітях і онуках, в піснях і любові...
Дякую!
Соловей Заочник 09.02.2014 01:06 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.