Стихає літа камертон,
і тане в серці ніжний звук,
спадає вже осінній сон
на мокрий і холодний брук.
Стоять ослони під дощем,
такі порожні і сумні,
укриті листяним плащем,
яскравим, ніби сонце в нім.
А осінь сіє за вікном
перлини зі своїх намист,
і щедрим світиться теплом
на тротуарі жовтий лист.
Він неодмінно залиша
на всьому неповторний слід,
як неприкаяна душа,
несе в собі самотній світ...
І тихо музика луна,
холоне кава на столі.
Ніч заглядає до вікна
і припадає до землі.
У світ неонових вогнів
відходять тіні давніх площ,
і біле світло ліхтарів
в імлі хова осінній дощ.
Осiнь у мiстi
© Copyright: Маслов Владимир, 2013
Свидетельство о публикации №113112400229
Свидетельство о публикации №113112400229
Рецензии
Прекрасний вірш!Гарна лірика, торкається душі.Дякую!
Людмила Журавская 05.12.2013 12:13 • Заявить о нарушении
Людмила Журавская 05.12.2013 12:13 • Заявить о нарушении