Ах, словами...
Не зови
на пространство своё,
Раньше времени выбита сила,
И влечений
закончен полёт.
И теперь
своё сердце,
как рану,
Я несу.
Льётся "кровь,-
не унять".
Дай-то Бог,
если,милая,встану...
И в тоске
упаду
на кровать.
21.01.1990г.
Свидетельство о публикации №113112410378