Сонет 133 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

133

Душі зрадливій, що так серце ранить
Моє і друга, шлю я свій прокльон.
Хай їй вдалося дух мій заарканить,
Його навіщо брати в свій полон?

Твій владний зір привласнив мою волю,
І друга відібрала в мене ти.
Вас втративши, себе, під знаком долі
Потрійну кару змушений пройти.

Зроби мене заручником смиренним.
Його, благаю, мучить перестань!
Я хочу бути сторожем недремним,
Щоб друга захистити від страждань.

Все ж він страждатиме і волі не діждеться,
Адже я в’язень твій, а він - в моєму серці.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

133

Нехай буде проклято те серце, котре змушує моє серце стогнати,
За ту глибоку рану, що її воно завдає моєму другові та мені!
Хіба недостатньо мучити мене одного,
А необхідно, щоб рабом рабства став би ще й мій милий друг?
Мене у мене ж відібрали твої жорстокі очі,
А моє друге «я» поглинуло тебе ще більше;
Я позбавлений його, самого себе і тебе -
Це потрійні тортури, що їх необхідно ось так припинити:
Замкни моє серце у сталевій в’язниці твоїх грудей,
Але потім дозволь серцю мого бідного друга викупити моє бідне серце;
Хто б не тримав мене у полоні, нехай моє серце буде його сторожем,
Ти не можеш лишатися холодною  в моєму серці.
І все ж ти будеш чинити саме так; адже я, ув’язнений в тобі,
Мимоволі є твоїм, а також твоїм є усе, наявне в мені.


№ 133
Beshrew that heart that makes my heart to groan
For that deep wound it gives my friend and me;
Is't not enough to torture me alone,
But slave to slavery my sweet'st friend must be?
Me from my self thy cruel eye hath taken,
And my next self thou harder hast engrossed,
Of him, my self, and thee I am forsaken,
A torment thrice three-fold thus to be crossed:
Prison my heart in thy steel bosom's ward,
But then my friend's heart let my poor heart bail,
Whoe'er keeps me, let my heart be his guard,
Thou canst not then use rigour in my gaol.
And yet thou wilt, for I being pent in thee,
Perforce am thine and all that is in me.