Сонет 130 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)


130

В очах її блиск сонця не знайти,
І губи в неї - не корал червоний,
Волосся чорне - пружні завитки,
А перса - не як сніг у день морозний.

Дамаських руж я бачив дивний сад.
Троянд не бачу на щоках у неї.
Приємніший парфумів аромат,
Ніж подих у обраниці моєї.

«Солодкоспіва» дівчину всі звуть,
Все ж музика солодша і ніжніша.
Богині, кажуть, ходять, мов пливуть;
Вона землею ходить і не більше.

Краси б не втратила нітрохи, запевняю,
Якби тебе з богинею зрівняв я.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


130

Очі моєї володарки геть не схожі на сонце;
Корал ; набагато червоніший, ніж її червоні губи;
Якщо сніг білий, то чому її груди сірувато-коричневого кольору;
Якщо волосся ; це дріт, то на її голові росте чорний дріт.
Я бачив дамаські троянди, червоні та білі,
Але жодних таких троянд я не бачу на її щоках,
І деякі пахощі надають набагато більше радості,
Ніж подих, що смородом віє від моєї володарки.
Я люблю слухати, як вона говорить, і все ж я добре знаю,
Що у музики набагато приємніший звук.
Я визнаю, що я ніколи не бачив ходу богині ;
Моя ж володарка, коли йде, ступає по землі.
І все ж, присягаюся Небесами, я думаю, що моя любов настільки ж рідкісна, наскільки рідкісна
Будь-яка жінка, яку вона оббрехала з допомогою брехливих порівнянь.



№ 130
My mistress' eyes are nothing like the sun,
Coral is far more red, than her lips red,
If snow be white, why then her breasts are dun:
If hairs be wires, black wires grow on her head:
I have seen roses damasked, red and white,
But no such roses see I in her cheeks,
And in some perfumes is there more delight,
Than in the breath that from my mistress reeks.
I love to hear her speak, yet well I know,
That music hath a far more pleasing sound:
I grant I never saw a goddess go,
My mistress when she walks treads on the ground.
And yet by heaven I think my love as rare,
As any she belied with false compare.