Волошкові очі та сріблясті зорі,
І гойдає вітер хвилі почуттів…
Посміхнулось щастя до моєї долі,
Та тобі забракло щирих ніжних слів.
Місячна доріжка осторонь лягає,
Біль несамовитий струни серця рве,
Темрява повільно крила розгортає,
Мрія про кохання в небуття пливе…
Только будет утро, будет облегченье,
И улыбка жизни вновь коснётся уст,
Горькая потеря сменится рожденьем,
Пробужденьем новых и прекрасных чувств.
только будет утро, будет облегченье
© Copyright: Наталия Рудченко, 2013
Свидетельство о публикации №113112303407
Свидетельство о публикации №113112303407
Рецензии