Довкола ліжка відьомський шабаш:
Гуляють тут маленькі чоловічки
І матюкаючись кричать, що - наш,
І їм підгавкують горбаті дві калічки.
Найголовніший є посеред них,
Йому вклоняються і називають: вчитель,
З хрестом в руках, у ризах, наче сніг,
Та по обличчю видно, що мучитель.
Він заправляє гульбищем ось цим,
Стрибає й вересканить аж до піни,
Одну, чи дві, або аж зразу сім,
Він душі вгепує безжалісно на стіни.
І ту зловив, беззахисну, убогу,
Що на поталу кинута лежала,
В безсиллі тягнучись до Бога.
Висмикувала з себе злоби жала.
Чия вона? ось та - осиротіла,
Що плачучи до неба тягне руки,
Із свічкою, що ледь жевріла,
Чия вона, чому її на крюки?
А ранком Божим здиміла туманом
Мара й проказа і нечистий рід,
Вона до Сонця, пливучи над ланом,
У мирі й спокої лишала білий Світ.
Передостаннiй сон
© Copyright: Игорь Стожар, 2013
Свидетельство о публикации №113112302887
Свидетельство о публикации №113112302887
Рецензии