Тобi
Фотографуючи муніципальні старі будинки
Її найбільше багатство – твої платівки
Яких вона намагалась позбутись на ринках.
Бліда роса похапцем котилась з її волосся -
На землю падала у вигляді срібних монет.
Із її зелених очей світло повільно лилося
На місце, де колись міг стояти його портрет.
В ній велика діра, де чути вчорашні відлуння –
З середини пінцетом витягали вістря моралі.
Розплата за помилку – каяття і болюче відлюддя -
Одні лишаються на узбіччях, інші йдуть далі.
На поличках припадають пилом його книжки -
Хотіла у пам*яті лишити сліди відтворень.
Вона кожного дня розбивалася на друзки
А одного разу, вона догоріла
як останній
осінній
жовтень.
Свидетельство о публикации №113112301864