Сонет 136 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

136

Душі своїй, що знать мене не хоче,
Скажи: Уілл - це «воля» і «бажання»,
І доведи, що треба вам охоче
Моє задовольнити домагання.

Твоїх чуттів поповнить Вілл скарбницю
Одним солодким здійсненням воління.
Зернину хто не сприйме за дрібницю
У сховищі з відбірного насіння?

Все ж ти до інших тягнешся душею,
Хоч мала бути лиш з одним зі мною.
Тож зви мене дрібничкою своєю,
Але такою, що живе тобою.

Ім’я моє носи у серці, мила,
Хоч цим втамуй палке бажання Вілла.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

136

Якщо твоя душа дорікне тобі в тому, що я підходжу так близько,
Поклянися своїй сліпій душі, що я був твоїм Уіллом,
А бажання, яке знає твоя душа, прийняте тобою;
В цій мірі, заради кохання, кохана моя, задовольни моє любовне клопотання.
Уілл заповнить скарбницю твого кохання,
Так, заповни її бажаннями, і моє буде одним з них.
Стосовно значущих речей ми з легкістю доводимо,
Що у складі числа один вважається нічим;
І нехай тоді в цьому числі я залишусь неврахованим,
Хоча в описі твого достатку я мушу бути один.
Вважай мене нічим, якщо це тебе задовольнить, тільки вважай,
Що це ніщо - це я, є чимось милим для тебе.
Зроби тільки ім’я моє своїм коханим, і кохай його завжди,
І тоді ти кохатимеш мене, оскільки моє ім’я - Уілл.


№ 136
If thy soul check thee that I come so near,
Swear to thy blind soul that I was thy 'Will',
And will thy soul knows is admitted there,
Thus far for love, my love-suit sweet fulfil.
'Will', will fulfil the treasure of thy love,
Ay, fill it full with wills, and my will one,
In things of great receipt with case we prove,
Among a number one is reckoned none.
Then in the number let me pass untold,
Though in thy store's account I one must be,
For nothing hold me, so it please thee hold,
That nothing me, a something sweet to thee.
Make but my name thy love, and love that still,
And then thou lov'st me for my name is Will.