Сонет 117 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

117

Суди мене за те, що зневажав
Твою прихильність і не слав відплати,
А ще за те, що не посмів сказати,
Як ти в мені, мов сонце, засіяв.

Суди мене! Я часто обкрадав
Даровані нам дні для спілкування,
І, ніби раб лукавого бажання,
Усім вітрам свій парус підставляв.

Я хочу, щоб ти в зошит записав
Мої гріхи і прояви сваволі
І вирок виніс у правдивім слові,
Але стрілою гніву не карав.

Я виправданий. Бо якщо ти судиш -
Це доказ, що мене ти вірно любиш.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

117

Звинувачуй мене так: що я зневажив усе,
Чим мусив би відплатити за твої великі заслуги,
Забував закликати до твого найдорожчого кохання,
До якого всі кайдани прив’язують мене все міцніше та міцніше день за днем;
Що я часто був з невідомими мені людьми
І віддавав часові твоє власне дорогоцінне право на мене;
Що я підставляв вітрило усім вітрам,
Котрі відносили мене якнайдалі від тебе.
Запиши як мою норовливість, так і помилки,
І до беззаперечних доказів додай здогадки;
Нехай я потраплю під твоє несхвалення,
Але не стріляй у мене своєю ненавистю, що прокинулася;
Адже моя апеляція свідчить, що я справді намагався довести
Постійність та чесноту твого кохання.


№ 117
Accuse me thus, that I have scanted all,
Wherein I should your great deserts repay,
Forgot upon your dearest love to call,
Whereto all bonds do tie me day by day,
That I have frequent been with unknown minds,
And given to time your own dear-purchased right,
That I have hoisted sail to all the winds
Which should transport me farthest from your sight.
Book both my wilfulness and errors down,
And on just proof surmise, accumulate,
Bring me within the level of your frown,
But shoot not at me in your wakened hate:
Since my appeal says I did strive to prove
The constancy and virtue of your love.