Сонет 116 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

116

Хай дві душі кохаються. Завади
Не буде їм моєї, бо люблю.
Любов несу, без огляду на зраду,
Як найціннішу знахідку свою.

З Любов’ю загубитись неможливо,
Вона для мене зірка і маяк;
То ж знаю я: здолаю путь щасливо,
Немов досвідчений гартований моряк.

Любов - не лялька тлінна і бездушна,
Якою потішаються роки.
Любов - як небо, радісно і слушно
Для нас нестиме світло крізь віки.

Хто б не сказав, що я не щирий в слові,
Я відповім: «Ти ще не знав Любові».

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)


116

Не дозволяй мені шлюбу правдивих душ
Чинити перешкоди; та любов не є любов’ю,
Котра змінюється тоді, коли знаходить зміни,
Або ж підкорюється обставинам і усувається зі шляху.
О ні, це навічно закріплена мірка,
Що звернена до бур, але ніколи не похитнеться;
Для всякого подорожуючого човна це зірка,
Чия цінність невідома, навіть беручи до уваги її висоту.
Любов - це не блазень Часу, хоча її ароматні, немов троянда, губи та щоки
Потрапляють під помах кривого серпа Часу;
Любов не змінюється за його короткі дні та години,
Але зберігається навіть до Судного дня.
Якщо це помилка, і мені це зможуть довести,
Тоді, виходить, що я ніколи не писав і жодна людина не кохала.


№ 116
Let me not to the marriage of true minds
Admit impediments, love is not love
Which alters when it alteration finds,
Or bends with the remover to remove.
O no, it is an ever-fixed mark
That looks on tempests and is never shaken;
It is the star to every wand'ring bark,
Whose worth's unknown, although his height be taken.
Love's not Time's fool, though rosy lips and cheeks
Within his bending sickle's compass come,
Love alters not with his brief hours and weeks,
But bears it out even to the edge of doom:
If this be error and upon me proved,
I never writ, nor no man ever loved.