Мамині очі пророчі
Вдень бачу, посеред ночі,
Мабуть, на те є потреба,
Бо як зірки сяють з неба
Це за життям споглядання
Через турботу, кохання,
Що на землі залишила
Злетом душі, де є крила…
Очі – смарагдові зорі
Там, у безмежнім просторі,
Як у домашній оселі
У далині,- невеселі…
Навіть, у всіх сновидіннях
Зовсім немає сумління
Від того часу донині,-
Очі без змін ці – єдині…
Святість несуть очі карі,-
Їх не здолати примарі,
Доки не вкриється тінню
Світу яскраве проміння
Хоч і скляний, кажуть, мертвий,-
Погляд такий же відвертий…
Не випадково, недарма
Долю сумну мають, карму…
Із розумінням без мови,
З перегляданням суровим
Стиснуте біллю у вічі
Зустрічі десятиріччя…
Зором крізь хмари вітання,
Як зорепад на світанні
Лине зв’язком непомітним
Тихим безсмертним привітним
15.11.2013р.
Маминi очi
© Copyright: Елена Михайловна Егорова, 2013
Свидетельство о публикации №113112211506
Свидетельство о публикации №113112211506
Рецензии