Сонет 124 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

124

Моя Любов живе не сиротою,
Щасливу долю їй Творець дарив;
І Час її не виплекав травою
Ні між троянд, ні поміж бур’янів.

О ні! Моя Любов - не випадковість;
Віддалена від злетів і падінь,
Вона цвіте в той час, коли жорстокість
Гарцює скрізь під бубни потрясінь.

Не куплена політиком зрадливим,
Який не знає слова «чистота».
Не боячись ні спеки, ані зливи,
Любов моя в душі моїй зроста.

Невже відкрию, що в душі несу,
Розбещеному блазневі Часу?

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

124

Якби моя дорогоцінна любов була народжена лише ситуацією,
Вона, як незаконнонароджена дитина Долі, могла залишитись без батька,
Будучи об’єктом кохання Часу, або ж Ненависті Часу,
Бур’ян серед бур’яну, або квітами, що їх збирають з іншими квітами.
Ні, вона виникла далеко не випадково;
Вона не страждає від усміхненої пишноти, не падає
Під ударами невдоволення, що звертає в рабство,
До якого наші образи закликає спокусливий Час;
Вона не боїться Політики, цієї єретички,
Котра здає в найми короткі години,
Але одна веде величну політику,
Так, що вона не росте від тепла і не затоплюється зливами.
За свідків цього я закликаю блазнів Часу,
Котрі помирають заради добра, а жили заради злочину.


№ 124
If my dear love were but the child of state,
It might for Fortune's bastard be unfathered,
As subject to time's love or to time's hate,
Weeds among weeds, or flowers with flowers gathered.
No it was builded far from accident,
It suffers not in smiling pomp, nor falls
Under the blow of thralled discontent,
Whereto th' inviting time our fashion calls:
It fears not policy that heretic,
Which works on leases of short-numbered hours,
But all alone stands hugely politic,
That it nor grows with heat, nor drowns with showers.
To this I witness call the fools of time,
Which die for goodness, who have lived for crime.