Сонеь 119 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

119

Із сліз сирен я зілля перепив
Огидного, мов з казанів пекельних.
Надію світлу страхами бруднив
І сад садив серед пісків пустельних.

А як бездумно гріх на серце брав,
Пускаючись у вир шалених танців!
За це страждав, аж очі витріщав
Від корчів у жахливій лихоманці.

Я дякую за все своїм гріхам,
Інакше б не прийшло моє прозріння
І та любов, що розіп’яв я сам,
В мені б не зазоріла воскресінням.

Не марними були мої страждання -
Віднині воду п’ю з джерел Кохання.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

119

Яке зілля зі сліз Сирен я пив,
Одержане з перегінних посудин, смердючих всередині, неначе пекло,
Додаючи страхи до надій, а надії до страхів,
І все одно програючи, коли я бачив себе переможцем!
Яких же жахливих помилок припустилося моє серце,
Відчуваючи себе блаженним, ніж будь-коли!
Як же мої очі вилазили з орбіт
Через сум’яття, спричинене цією гарячкою, яка зводить з розуму!
О перевага шкоди! Тепер я дійсно бачу,
Що зло робить краще ще кращим,
А зруйноване кохання, коли воно відбудовується наново,
Стає ще прекраснішим, ніж було спочатку, сильнішим та набагато більш величним.
Так що я повертаюся до свого джерела задоволення,
І отримую, скоюючи шкоду, втричі більше, ніж я витратив.


№ 119
What potions have I drunk of Siren tears
Distilled from limbecks foul as hell within,
Applying fears to hopes, and hopes to fears,
Still losing when I saw my self to win!
What wretched errors hath my heart committed,
Whilst it hath thought it self so blessed never!
How have mine eyes out of their spheres been fitted
In the distraction of this madding fever!
O benefit of ill, now I find true
That better is, by evil still made better.
And ruined love when it is built anew
Grows fairer than at first, more strong, far greater.
So I return rebuked to my content,
And gain by ills thrice more than I have spent.