Що е людина - кров богiв?
Що є людина – кров богів
Чи ріки крові саморізу?
Свист віковічних батогів
І шлях угору – аж до низу.
З дитячих сліз – вся сіль морів.
В хвилі прихованого сказу,
Між величі порожніх слів,
Ковтає Землю прірва часу
Й не відригне. Вселенський гнів
Несе людину в небуття,
Вона, під сонмів переспів,
Трима лиш вітер від життя,
А не стремена долі. Мари снів.
Колись вінець природи
Враз обернувсь у самоворогів.
В людськім кублі народи
Доньок зжирають і синів.
Бо люди – пил, засліплена каліцість,
Гній задзеркалених світів,
Зарозуміла, зверхня ницість.
Павло Гай-Нижник
21 листопада 2013 р.
Свидетельство о публикации №113112105617