Розкута...
Божеволію від тебе,
пянким стаю та водночас
в тобі не бачити потреби
молю я Бога час від час...
Молюсь і думаю:"Навіщо?
Навіщо я про те молю?"-
бо я без тебе, моя мила,
навряд чи день цей доживу!
Померти...- може то є вихід?
Без жалю кинутись в Аід
і там кричати що є сили
про те, що більше не болить...
Про те, що тут, нарешті, вільний -
без твоїх чар я, сам на сам,
передивляючись скрізь прізму
всі ті гріхи, що скоїв там...
21.11.13г.
Розкута...
© Copyright: Виталий Столпак, 2013
Свидетельство о публикации №113112111530
Свидетельство о публикации №113112111530
Рецензии