Сонет 114 Сонети Пана Шекспiра

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(в перекладі Олександра Виженка)

114

Душа, що коронована тобою,
Напій п’є царський із солодких снів.
Невже ти очі звабив ворожбою
І дивної алхімії навчив,

Щоб я в потворі бачив херувима -
Тебе, мій зоресяйний, вірний друг,
Щоб все недосконале раптом зримо
Довершеним являлося навкруг?

«Моя душа, - майнула мисль пророча, -
Все ж лестощів жадає, як владар,
А зір, мов чаша, їй дає охоче,
Без міри пити бажаний нектар».

Напій той зцілює? чи може отруїти?
Немає значення. Вже зір не зупинити.

СОНЕТИ ПАНА ШЕКСПІРА
(підрядковий переклад Артема Виженка)

114

А може моя душа, коронована тобою,
Упивається чумою королів, цими лестощами?
Або ж я скажу, що мої очі кажуть правду,
І що любов твоя навчила їх цій алхімії,
Щоб робити з чудовиськ та огидних речей,
Таких херувимів, на яких схожий ти, такий милий,
Роблячи усе погане досконалим, найкращим,
Настільки ж швидко, наскільки вони опиняються у їхніх променях?
О, вірним є перший варіант: причина тому - лестощі у моєму зорі,
І моя велична душа впивається нею справді королівським чином;
Мої очі добре знають, що їй дає насолоду,
І готують чашу за смаком.
Якщо вона міститиме отруту, це буде меншим гріхом,
Оскільки мої очі люблять цей напій і починають пити його першими.


№ 114
Or whether doth my mind being crowned with you
Drink up the monarch's plague this flattery?
Or whether shall I say mine eye saith true,
And that your love taught it this alchemy?
To make of monsters, and things indigest,
Such cherubins as your sweet self resemble,
Creating every bad a perfect best
As fast as objects to his beams assemble:
O 'tis the first, 'tis flattery in my seeing,
And my great mind most kingly drinks it up,
Mine eye well knows what with his gust is 'greeing,
And to his palate doth prepare the cup.
If it be poisoned, 'tis the lesser sin,
That mine eye loves it and doth first begin.