Просто чекати першого снігу. Так так, отого, білого и пухнастого. Знаєш, осінь сьогоріку якась перезріла, себто вицвіла: дерева всі голі, навіть дуби не втримали шевелюру. Панує сепія то класична, то сіра (коли на землі туман, а на небі каша-малаша). Ну ти мене розумієш. Хочеться свята. І його чекаєш.
І воно приходить. Традиційно. Вночі. Яко тать. Мабуть, щоб радість була гостріша. Як в дитинстві, коли прокидаєшся, а світ за вікном змінився. Він став празничний, наповнений світлом.
Сніжинки продовжують падати. Ти підставляєш долоні, обличчя. Вони лоскочуть і тануть. Диво води та її агрегатних станів. Дерева вдяглись у вельон. Протоптані перші стежинки. Бурчать дорослі, пищать від радості дітлахи. Зима почалася.
Отже весна скоро...
Про100 чекати першого снiгу
© Copyright: Валео Лученко, 2013
Свидетельство о публикации №113112000700
Свидетельство о публикации №113112000700
Рецензии
прекрасно! передчуття мандрівки - це теж мандрівка. передчуття свята - це теж свято.
Ганна Осадко 21.11.2013 17:18 • Заявить о нарушении
Ганна Осадко 21.11.2013 17:18 • Заявить о нарушении
дяка! то ж люди так и чинять. не святкують, а чекають на свято
Валео Лученко 21.11.2013 21:44 Заявить о нарушении
Валео Лученко 21.11.2013 21:44 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.