Любовь не зм ряти словами

Не все так просто у житті.
Яке судилося прожити.
Не ліс, не поле перейти.
А просто лиш, навчитись жити.
Та жити так ,як сам умієш.
І без під-казки на усе.
Немає тих границь на карті.
Де не потрібно перейти .
Ти сам повинен їх поставить.
На тім шляху,в якому ти ідеш.
Нелегко той кордон так мати.
Де все так  манить,і блищить.
Та це лише міраж ,та й годі.
І він кінчаєтся колись.
Але є в нас,одне єдине.
Без меж ,кордонів над усе.
Те почуття ,що маєм в серці.
Яке не можем іноді сказать.
Тому,що мало слів для тих ,
Хто поряд з нами йде.
Вони для нас як зірка в небі.
Де ми вщухаем,а вона горить.
Горить так ясно як ніколи.
Сіяє нам ,щоб ми не впали.
І піднімає нас,не лише погляд.
Або слова, так сказані не раз.
А просто та любов до Бога.
І віра в нього лиш на те.
Що він поможе іхнім душам.
Все пережити ,й далі йти.
І бачиш ти ,що слів немає.
Вони не так є головне в житті.
Ти просто сердцем відчуваєш.
Що та любов є у тобі.
Вона кордонів вже не має.
Лиш сердце плаче і болить.
Коли не можеш розказати.
Як боляче без цих людей нам жить.
Вони зробили все для того.
Щоб ми счастливими були.
І відчували ту любов до себе.
Яку не зміряти словами.
До тих ,хто поряд з нами так живе.