МОЇ КЛЕНИ
Розплескало сонце по вікну хмарину,
Викупалась вишня досхочу.
Білим цвітом крізь тумани лину,
Соловейком до села лечу.
Позовіть мене... Та ні.., не треба й звати,
Сиві клени, білі ясени.
Я спішу, як до вокзалу мати,
Коли йдуть до армії сини…
Я ж за вами скучив, мої клени,
Шум ваш ніжний – пісня вікова!..
Поле, вишиванково-зелене,
Омофором душу зігріва…
Осінь перекотиться на плечі
До дерев, що стережуть село.
І вплететься наш життєвий вечір
Заморозком в скроні та чоло.
Тут би й ліг спочити (як там буде…)
Відлечу у вирій, як той дим,
Тільки-но вклонюся добрим людям
Та, звичайно, кленам золотим…
19.11.2013р.
Мо клени
© Copyright: Сергей Кононенко, 2013
Свидетельство о публикации №113112003759
Свидетельство о публикации №113112003759
Рецензии