Байка сьогодення

Задумав байку написати,
Про теперішнє життя,
Щоби правду розказати,
Підбирати став слівця.

Взяв перо і полилося,
Як вино із рогу,
Що із байки почалося,
Дякувати Богу.

Байки  слухати охочі,
Як ми добре живемо.
Замилюють роками очі,
А щастя так і не прийшло.

М’ясом імпортним, «ліквідним»,
Нас давно вже кормлять.
«Ширпотреб» з усього світу,
В країну завозять.

Гроші клянчать у Європи,
Щоб бюджет зміцнити,
Утриматись на посаді,
Щоби ще пожити.

Крутять, вертять, як хвостом,
Президенти наші.
Обіцяють б'ють перстом,
Що наступить краще.
 
Живемо, як папуаси,
У брехню все віриш,
Як закінчаться запаси,
Враз тоді прозрієш.

Тільки пізно б не було,
Щоби  нам прозріти,
Всіх політиків давно,
Треба нам змінити.

Від ілюзій треба всім,
Як з гіпнозу вийти,
Треба нам передусім,
Розумом лиш жити.

Менше слухати месій,
Іх  брехні не вірить.
Об’єднатись нам мерщій
І в краще повірить.

А народ наш, не дурний,
Вихід завжди знайде,
Зрозумій, хто ти такий,
Думати не зайве!