Чому без сили?
Чому вітри нас задувають мерехтливо,
Мов свічку і без того незгасиму,
Загартувати намагаючись надиво.
Розбурхані думки, і годі сподівань -
Не прийметься той паросток не зросший,
Коли навколо стільки коливань,
Коли і сад навкіл стоїть поросший.
Все в тіняві та в тіняві ростем,
Жагаючи туди, де сонце паде,
Серед зірок і нерозкритих тем
Йдемо на захід - слід за зорепадом.
Там мрії ждуть, там жити нам пора,
Лунає там відгулок цього стону,
Що протягло його віками, та іскра
Змогла спалити вщент фундамент дому.
Побудувавши міст. І котрий знов горить.
Лихим здається нам уже майбутнє.
І досі нам гойдає ночі віть,
І знову забуваєм незабутнє.
Коли ти діждешся, о славнозвісний крає?!
Щоб з України в море понесло?
Невже дарма ми Кобзаря читаєм?
Невже забули батька ремесло?
Лиш день проясне - зійдеться зорею
Над полем золотим Перуна диск.
Я знаю точно, там, за віддалею
Поставим свій навіки обелиск!
Свидетельство о публикации №113112001577