я наврочив собі недолю
я наврочив тобі себе
неминуча загроза спокою
так шалено по скроні б'є
і мовчання дзвінке проголошує,
що сьогодні самотньо, але
я бажаю тобі високого,
а мені залишай земне.
залишай розмальовані спогади
що черствіють уламками снів
я бажаю тобі невідомого
на майбутні десятки років
я згасаю щоночі недопалком
поринаючи в твої листи
ти залишишся невідомою,
якщо зможеш завчасно піти.
нарікаю на тишу та спокій
за відсутності моїх очей,
що заплакані і пересолені
стежать через щілину дверей.
я благаю тебе. будь щасливою,
зайвий раз перехожм не вір
хоч й всадив ціле поле трояндами,
ти в мені залишаєш пустир.
спустя ноябри
© Copyright: Не За Что За Нечто, 2013
Свидетельство о публикации №113111912048
Свидетельство о публикации №113111912048
Рецензии