Мабуть, меня ти зараз вже не розуміеш ,
але ти всіх придай зусиль,
я мов безкрилий птах ,
я намагаюсь жити , але моя печаль меня вбивае з часом
і те, що могло б меня хоч трошки врятувати,
мені взаемністью вже не відповість .
Я можу жити, пам`ятати все що пережив,
колись, я буду десь сидіти із дітьми
й невинно якось там згадати
як я тебе любив,
з тобою мою крила знову виростали і я летів у синю даль,
а всі дівилися на мене, а я гадав, як же мені вас жаль...
А час минае
© Copyright: Игорь Русич, 2013
Свидетельство о публикации №113111809879
Свидетельство о публикации №113111809879
Рецензии