Я тобi дарувала Життя
Ти не брав, не хотів, не наважився.
Я була тоді тільки твоя,
Я була твоїм відблиском. Справжньої
Ще не знала себе, бо в тебе
Увійшла вся, як є, розчинилася,
Не завваживши хтиве і зле,
Що у заздрих очах причаїлося.
Я тобі дарувала себе,
Все, що мала, і все, про що мріяла.
Я на радість одному тобі
Свої ночі і дні свої сіяла.
Я: була, дарувала, ішла
Й зовсім зникла у мареві мутному.
Потім, згодом, себе віднайшла,
Відродилась. Я є. Де ти, Смутку мій?
18.11.2013
Свидетельство о публикации №113111808452
Александр Ковальчук Камчатка 20.11.2013 14:59 Заявить о нарушении
Замечательно, что заглянул.
Рада читать тебя!
Спасибо за приветы.
Всем передам.
Твои стихи, как всегда, отполированы до блеска! Изумительно!
Всего самого Светлого!
Катерина Жебровська 20.11.2013 16:22 Заявить о нарушении